Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно. У цей непростий час варто підтримувати себе, рідних та близьких. Це життєво необхідно для того, щоб зберегти здоров’я – фізичне та психологічне.

В умовах воєнного стану найголовніше зберегти життя та здоров’я кожного українця. Небезпека може бути там, де її не чекаєш. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій спільно з видавництвом «Ранок» розмістило у відкритому доступі книжку «Мінна безпека не без ПЕКа», яку важливо прочитати батькам разом із дітьми.

Посібник у форматі коміксу роз‘яснює дитині основні правила поведінки з вибухонебезпечними предметами. Правильні дії головних героїв у ситуаціях, пов’язаних із мінами чи вибухонебезпечними предметами, стануть взірцем для наслідування.

Інтерактивна онлайн-книжка допоможе в ігровій формі легше засвоїти матеріал. Видання рекомендоване до читання маленьким українцям та їхнім батькам. Розміщені інформаційні плакати допоможуть ліпше запам'ятати, що потрібно робити у випадку, коли виявили міни, вибухонебезпечні чи підозрілі предмети.

• 1 частина 
• 2 частина

Дотримуйтесь правил поведінки в небезпечних ситуаціях: це може зберегти ваше життя!

Важливо пам’ятати – багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови. Центри мови і центри когнітивного контролю в цей період лише продовжують дозрівати. А зараз – реакції дітей можуть взагалі бути зовсім різними. На цей час використайте скарбничку “тихих ігор”.

Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:

1. Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – Дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, посміхаючись, торкаємося його «кнопки», або просимо, щоб він сам доторкнувся.

2. Граємо в «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити).

3. Диригенти – Змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. Даємо можливість дитині теж побути диригентом.

4. Пишемо літери в рядок. Від маленької до великої. (Лики Р, З, Ж) і навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).

5. Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину – головною. коли продзвонить будильник, він подає всім сигнал – Слухаємо тишу.

6. Самі починаємо говорити пошепки. Дитина дзеркатиме нас. Або граємо в «Шепотуньки» – розмови в сім’ї лише пошепки.

7. Складаємо всі голосні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази.

8. Пантоміма – гра «в крокодила».

9. Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову, перевірю, чи включили ми його в онлайн курс на EdEre, не пам’ятаю), ця проста «мова», де кожна літера – окремий жест – гарний і для дітей 4-5 років (у нашій сім’ї він переходить із покоління в покоління і він не раз нас рятував).

10. Граємо в оперу – не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому).

11. Перетворення. Говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетні чи слони).

12. “Мовчанка” – хто перший скаже слово, той програв.

13. “Передаємо думку на відстані” – вгадати про що подумав, і що сказав.

14. Якщо діти у суперечці діти кричать одночасно – дати всім прапорці, листки паперу з їхніми іменами, будь-які предмети – щоб їх піднімали, коли хочуть «взяти слово».

15. Робимо плювалки (трансформація вербальної агресії) – плюємо паперовими катишами, дуємо – в ціль.