Як відомо, характер формується протягом життя людини. Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі, які їх оточують. Їх слова, вчинки, поведінка, жести впливають на дітей. Діти наслідують все - добре і зле. Батько має формувати розум( характер), а мати - серце дитини (волю).

Добрими інструментами формування характеру дитини є малювання, спів, спорт, розвиваючі ігри:конструктори, пазли.

Необхідно поступово сформувати любов до праці. В ній закладаються такі риси як працьовитість, відповідальність, наполегливість, добросовісність.

Важливим чинником у формуванні особистості дитини є моральне виховання. Любов до правди, справедливості, почуття любові, жертовності та відповідальності становлять основні риси характеру дитини. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. В цьому віці, як показує досвід виховання, досить виразно в дітей виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, сором*язливість, замкнутість, охайність, терплячість або примхливість, впертість, різкість.

- У своїх відносинах з дитиною дотримуйтесь “позитивної моделі”. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила.

- Уникайте повторень ”ні” і “ не можна”.

- Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

- Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

- Потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.

- Щоб перебороти скутість, слід допомогти дитині розслабитись, зняти напругу з допомогою ігор, музики.

- Не сварити дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Слід допомогти їй усвідомити свої претензії до вас.

- Портібно розширювати коло знайомих своєї дитини, частіше запрошувати в гості до себе друзів, брати дитину в гості до знайомих.

- Розповідати дитині, що нового і цікавого ви довідались, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

- Залучати дитину до різних доручень, пов’язаних із спілкуванням.

- Пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу - найнеефективніші способи подолання агресивності.

- Дайте можливість дитині вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти (дозвольте побити подушку або розірвати “портрет її ворога”).

- Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.

- Важливо щоб дитина почувала що ви її любите і цінуєте.

- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Слід звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.

- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з ситуації.

- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

- Не можна ніколи (навіть у поривах гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

- Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

- Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.

- Оцінюйте тільки її вчинки, а не її саму.

- Не домагайтесь успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім*ї порушує особистість дитини.

Діагноз "затримка психічного розвитку" найчастіше ставить батьків дитини перед несподіваними, а часом і серйозними проблемами. Проте, зневірятися не варто. Спільна робота вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, вихователів і батьків обов'язково допоможе дитині впоратися з її проблемою!

ЗПР можуть спричинити різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час – визначальний для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

• Усуваючи відставання у розвиту дитини, треба коригувати всю її психічну сферу!

Для розвитку мовлення, пам’яті, уваги, потрібен розвиток мислення. Звичайно, мислення проходить складний шлях розвитку і його відставання на якомусь етапі може негативно позначитися у подальшому на формуванні інших психічних процесів. Тому, дуже часто корекційну роботу з дитиною треба починати із збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які у свій час дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

• Пам’ятайте про підвищену здатність дитини втрачати увагу!

Під час занять з малюком потурбуйтеся, щоб довкола не було нічого такого, що могло б відволікти його увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. Водночас той, хто займається з дитиною і сам не повинен відволікатися сторонніми справами; при цьому треба бути терплячим, доброзичливим, вимогливим до дитини. Відзначайте її найменші успіхи та заохочуйте до виконання.

• Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону!

Формуванню пізнавальної сфери, початок якої припадає на дошкільний вік дитини, батьки часто не надають значення. Можливо тому, що не завжди знають, чого саме слід навчити дитину.

Науковці Сак Т.В., Марчук Т.Ф., Прохоренко Л.І. пропонують ряд рекомендацій, як формувати пізнавальну сферу дитини із ЗПР:

• формуйте мовлення:

частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, так швидше буде розвивається її зв’язне мовлення.

Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.

• розглядайте сюжетні малюнки:

систематичне розглядання сюжетних малюнків розширюватиме знання про навколишній світ, збагачуватиме словник і розвиток мовлення дитини. Дитину із ЗПР потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід скеровувати сприймання дитини, ставлячи запитання, наприклад, такі: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблять звірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?».  Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини.

• забезпечуйте розвиток пізнавальної  активності:

у дітей із ЗПР розумові дії формуються з відставанням і недостатньо продуктивно, до того ж процеси пізнавальної діяльності недосконалі: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам'ять та увага. Тому дітей потрібно спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Заняття проводити у вигляді гри.

    Неабияку увагу слід приділяти виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмету, який знаходиться перед дитиною.

    Важливо вчити дитину аналізувати предмет у певній послідовності, запитуючи: «Як це називається?», «З чого зроблений?», «Для чого потрібний?».

Для розвитку дитини із ЗПР корисні заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну, глини чи тіста потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, а й на інші функції, зокрема, мовлення.