Мета цього дня — привернути увагу людей до різноманіття культурної спадщини, її вразливості та необхідності докладання ефективних зусиль заради збереження її для прийдешніх поколінь.

Розкажіть дітям, наскільки важливо зберігати та охороняти “живу” пам’ять про минуле, адже фотографії та картини не можуть повною мірою передати колорит давніх часів, особливості побуту тощо. Речі, одяг, посуд, деталі інтер’єру, милі дрібнички, споруди, техніка тощо — це своєрідні “машини часу”, які допомагають нам поринути у давнину, а іноді й побути людьми минулого: відчути те, що вони відчували, спробувати діяти так, як діяли вони; почути звуки минулого, порівняти із сьогоденням.

Робота з дітьми впродовж дня

• Бесіда “Обережно — історична пам’ять”: педагог розповідає дітям, що нині в Україні налічується 1399 міст і селищ і понад 8 тисяч сіл із цінною історико‑архітектурною спадщиною (тільки у Києві на державному обліку перебуває 675 пам’ятників, з яких 390 національного значення), а два комплекси — собор Святої Софії та Києво‑Печерська лавра — занесені ЮНЕСКО до Списку світової спадщини; спонукає малят поміркувати над тим, чому пам’ятки потрібно оберігати.
• Екскурсія “Наші пам’ятки”: діти разом з педагогом здійснюють реальну або уявну (віртуальну) подорож рідним містом, краєм; ознайомлюються з пам’ятками, які нагадують нам про минуле, визначають, про що саме ми можемо дізнатися завдяки їм.
• Дослідження “Про що можуть розповісти предмети?”: педагог дає дітям будь‑який предмет; вони вивчають його, розповідають про характер та звички його власника.
• Гра‑дослідження “Звідки про минуле дізнатися можна?”: діти розповідають, що вони хочуть узнати про життя у давнину, а потім визначають, які речі можуть допомогти їм у цьому.
• Діалог‑спогад “Наші родинні пам’ятки”: діти розповідають один одному про речі, які перейшли їхнім родинам у спадок від прабабусь, розмірковують, про що вони можуть повідомити.